Креативне мислення дитини є придатним середовищем для її адаптації в соціумі, тому що, насамперед, діяльність дитини в своїй основі має елементи творчості та оригінальності, спрямована на задоволення соціальних потреб, є важливим чинником в період її зростання. Засвоюючи досвід повсякденного життя в суспільстві, дитина пізнає кожен етап його, здійснюючи власні відкриття та створюючи навколо себе індивідуальний простір, в якому відчуває себе захищеною.
Протягом всього життя людина злагоджено працює, розвивається; вчиться аналізувати проблеми, що виникають; прогнозує своє майбутнє, виявляє суперечності; досягає високих результатів своєї діяльності і відчуває задоволення від цього. А постійним помічником та основою цих процесів є креативність людини, її винахідливість.
«Креативність» (від англійського слова «creativity») – досить стійка особливість людини, яка проявляється у творчій обдарованості, схильності до творчості. Креативність – це прояви оригінальності, вміння творити, здійснювати винаходи та вносити новизну в навколишній світ.
У дитинстві творчі обдарування можуть проявлятися таким чином:
- значно краще, ніж у однолітків, розвинене мовлення і мислення;
- інтерес до музики, образотворчого мистецтва, читання, рахування у ранньому віці;
- цікавість та спрага до знань;
- бажання досліджувати навколишній світ.
Рівень сформованості креативних здібностей є наслідком впровадження у навчально-виховний процес методів та прийомів, спрямованих на розвиток творчості. Можна виділити такі складові креативних здібностей: творча уява, творче мислення, використання прийомів організації творчої діяльності.
Для поступового зростання рівня розвитку креативного мислення та творчої уяви, пропоную для роботи на уроці та в позаурочній діяльності використовувати завдання та вправи творчого характеру, виконання яких сприятиме примноженню досвіду школярів.Для розвитку творчості дітям потрібно якомога більше отримувати знань з оточуючого середовища під час вирішення тих чи інших завдань. На початковому етапі для цього раджу застосовувати ті види діяльності, з якими дитина вже знайома. Це – гра, конструювання, малювання, інсценування улюблених казок, цікаві завдання з геометричним матеріалом, дослідження та експериментування. Виховуючи в школярів цікавість до того чи іншого виду роботи, слід намагатися створити таку атмосферу творчої діяльності, від якої дитина була б у захваті. Серед таких напрямків розвитку креативних здібностей як самостійність, формування пізнавальної активності, самовдосконалення, слід виділити застосування у роботі з молодшими школярами найрізноманітніших завдань творчого, інтелектуального, розвиваючо пізнавального характеру .
Учений на ниві освіти А. Маслоу із США вважав, що у зв’язку із прискоренням темпів розвитку цивілізації назріла потреба в новому типі людини, яка може жити в постійно змінюваному світі, впевнено й натхненно реагуючи на неминучі зміни, легко імпровізуючи та адаптуючись до них. На думку вченого, креативність – здатність до творчості – характерна для кожної психічно здорової особистості й може виявлятися практично в знаннях з усіх сфер, в усіх видах людської життєдіяльності. З цією здатністю творити пов’язані такі якості як гнучкість мислення, безпосередність, сміливість, готовність припускатися помилок, відкритість, ініціативність. Усі ці риси притаманні особистості в дитячому віці, проте з роками вони згасають. Більшість дітей, а значить, і людей, мають творчі задатки, та не всім удається реалізувати їх уповні, тому, я вважаю, особливо важливо організувати навчання дитини так, щоб воно активізувало розвиток її креативності.
І вчений А. Маслоу поставив перед нами, педагогами, такі важливі завдання:
- Ми повинні навчити людей бути креативними в тому сенсі, щоб вони були готові сприймати нове, вміли імпровізувати, не боялися змін, уміли зберігати спокій.
- Ми маємо виростити новий тип особистості – людей-імпровізаторів, здатних миттєво приймати творчі рішення.
Загальновідомо, що виховати творчу особистість може лише творча особистість, яка, за словами педагога К. Ушинського, не "наповнює посудину, а запалює факел" - тобто, жагу пізнання, дає імпульс сходженню до вершин творчості.Хочу коротко зупинитись на розкритті механізму творчості. Виявляється, він (механізм творчості) активний у кожної людини, дитини, учня: таланта, дилетанта, творця, мудреця, генія, ерудита. Як же він працює у кожного з них?
- а) у людини-виконавця цей механізм працює на самозбереження;
- б) у людини почуттів (дилетанта і ерудита) на самообслуговування;
- в) у творця (мудреця, генія, таланта) на втілення своїх думок, почуттів та образів у матеріальні форми.
Цей механізм творчості один і той же у всіх людей, і тільки від нас самих, від нашої мудрості і мужності залежить, у якому режимі він працюватиме, як він творитиме.
Що ж таке творчість? Творчість – це процес народження нового, який здійснюється у природі чи в людині:
- а) у природі – зародження, зростання, визрівання;
- б) у людині – створення нових думок, почуттів чи образів – безпосередніх регуляторів творчих дій.
Механізм творчості закладений у душі й тілі кожної здорової людини. А людина, за Арістотелем, саме через поетичну душу перетворює живе на духовне. Це і є продукт роботи почуттів, мислення, уяви. А енергією, що заводить механізм творчості, є чутливість людини. Отже, на мою думку, треба в кожній дитині розвивати чутливість душі – цей зародок творчості. «Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, - починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням».
Основними ознаками творчих здібностей є:
1. Швидкість мислення – кількість ідей, які виникають за одиницю часу.
2. Гнучкість мислення – здатність швидко і без особливих зусиль зосереджуватися на кількох думках.
3. Оригінальність – здатність до генерації ідей, які відріз- няються від загальноприйнятих, парадоксальних, несподіваних рішень.
4. Допитливість – здатність дивуватися, зацікавленість і невгамовне прагнення нових знань.
5. Точність – здатність удосконалювати і доводити до кінця свою працю.
6. Сміливість – здатність приймати рішення в ситуації невизначеності . Дати учням радість праці, радість успіху, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності, віру в себе – це перша заповідь виховання. Лише в таких умовах можуть розви- ватися творчі здібності учнів. Головна особливість творчої людини – це віра в власні сили та в свої можливості. Як тільки людина повірить в це – у неї звільнюється творче начало. І його ніхто потім не може заглушити. Саме про це говорив В.Сухомлинський: «У наших школах не повинно бути нещасливих учнів, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися».
Творчі завдання можна класифікувати так: завдання на встановлення причинних зв'язків; наприклад, чому людина може без їжі обійтися кілька тижнів, без води – декілька діб, а без повітря – кілька хвилин? завдання, що формують системне мислення; наприклад,- у чому перевага правильної постави для нормальної життє- діяльності ростучого організму? семантичні задачі; на пояснення термінів, визначень,- відмінностей побутової та наукової номенклатури; наприклад, пояснити смислове значення і походження слова «печінка»; завдання на виявлення зв'язків між образною і словесною інформацією; наприклад, чому волосся, яке розміщене на шкірі, піднімається від холоду, страху, стресу, як говорять «стає дибки»? завдання на зв'язок цільових і причинних відносин; наприклад, чому ноги замерзають на морозі швидше інших частин тіла? завдання на розвиток системоутворюючої творчої активності; наприклад, печінку називають «хімічною лабораторією», «продовольчим складом», «диспетчером організму». Що лежить в основі таких образних виразів? До якої системи органів вона відноситься і чому? завдання на спостережливість; наприклад, на які кісткиспираються руки, коли на фізкультурі поступає команда покла- сти їх на стегна. Учні вчаться аналізувати факти повсякденного життя і, насамперед, навчаються помічати їх. Для учнів 6 класу при вивченні теми «Фізичне здоров’я» цікавим буде пізнавальне завдання: провести міні-дослідження за запитанням: чому те, що вражає комп’ютерні програми, також назвали вірусом? Уроки передбачають роботу індивідуальну, групову та в парах. Таке поєднання дозволяє навчити дитину слухати не тільки вчителя, а і своїх однокласників. Спілкування з однолітками набагато простіше для дитини, ніж спілкування з дорослими. Діти тренуються в мистецтві слухання спочатку у своїй маленькій компанії, а вже потім відважуються постати перед усім класом. Доводиться відмовлятись від звички працювати з дітьми «фронтально», звертаючись одразу до всіх і ні до кого персонально. Проблемне навчання – організація процесу навчання, основою якої є створення учителем самостійної пошукової діяльності школярів із розв’язання y ході якої формуються нові знання, уміння, навички та розвиваються здібності, активність, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особисто значущі якості. Проектна діяльність – одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови для творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції, що на Раді Європи були визначені як основні у ХХІ столітті: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Самостійне здобування знань, їх систематизація, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему й приймати рішення відбувається саме через метод проектів. Учням 6 класу пропонується підготувати презентації міні- проектів «Створення соціальної реклами», «Проект самовдосконалення».
Для розвитку нестандартного мислення учнів у навчально-виховному процесі пропонуються такі види творчих завдань:
• задачі, зміст яких носить народознавчий характер;
• вправи, які сприяють розвиткові вмінь формулювати припущення та здогадки, переконувати в істинності певних висловлювань;
• завдання з елементами комбінаторики та логічного мислення;
• інтегровані завдання-комплекси ;
• різноманітні цікавинки (задачі-жарти, головоломки, задачі-казки, ігрові вправи та ін.)
Отже, розвиток креативного мислення можливий за таких умов:
- Перш за все - створення необхідної атмосфери. На творчих заняттях неприпустимим є підвищення голосу вчителем, педагогічний натиск, застосування погроз.
- Однією з найважливіших умов створення атмосфери, спонукаючої дитину до творчості є так звані «емоційні погладжування», до яких відносяться звернення до дитини тільки на ім'я, збереження педагогом рівної, доброзичливої інтонації, заспокійливі або підбадьорюючі дотики до дитини. Особливо актуальним є цей аспект у роботі з дітьми з особливими потребами.
- Бачення кожної дитини.
- Але, кажучи про зовнішні умови, що сприяють створенню креативної атмосфери заняття, не можна забувати про його зміст, оскільки це головне, що повинне спонукати дитину до творчості. Це може бути незвичайний поворот сюжету, елементи новизни, сумісне емоційне переживання і т.д. Роботу з учнями по активізації пізнавальних інтересів треба будувати на уроках в такій послідовності:
цікаво –знаю - вмію.
Треба намагатися зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи.
- Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, бо емоційне забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного школяра. Навіть звичайні буденні вправи можна перетворити на такі, що спонукають до творчого мислення.
Де брати навчальний час, який можна використати для ігор і творчості? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.
Хочеться, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній „дрімає” якийсь талант, то треба, щоб він розкрився на користь їй та іншим. І, як підказує моя практика, саме творчий підхід до учіння допоможе досягнути
- результатів. Як говорив французький письменник та літературний критик Анатоль Франс: «Вчитися можна лише весело. Щоб перетравити знання, треба поглинати їх з апетитом»
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Алгоритми активізації творчого мислення (по Бухвалову) / / Шкільний психолог. - 2004. - № 4 - с. 26.
- Арделян О. Загальнопізнавальні вміння як компонент критичного мислення молодших школярів // Рідна школа. – 2001. - №4. – с.78 – 80.
- Галендей Г. Роздуми про шляхи розвитку творчих здібностей і обдарованості учнів // Початкова освіта. – 2001. - №15. – с.6.
- Єрмаков І. Освіта і життєва компетентність для ХХІ століття // Завуч. – 2005. – № 19. – с. 13-16.
- Зазимко І. Творчі здібності – як їх помітити у дитини // Директор школи. – 2002. – №3. – с.2.
- Клименко В. Умови творчого розвитку особистості // Завуч. – 2003. - №33. – с.11-14.
- Косоротова Ю. Розвивайте мовленнєву творчість дітей // Обдарована дитина. – 2000. – №3. – с.27.
8. Лук’яненко М.С. Розвиток творчого мислення молодших школярів //Обдарована дитина. – 2002. - №5. – с.16.
- Мартинюк Л. Становлення творчої особистості молодшого школяра //Початкова школа. – 2002. - №10. – с.2-4.
- Савченко О. Виховання розумної особистості, яка вміє самостійно вчитися /Початкова школа. - №8. – 2007. – С. 1-5.
- Сухомлинський В.О. Вибрані твори.– В 5-ти т. / В.О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 5. – С.123.
|